Інна Бондаренко понад 24 роки пропрацювала диспетчеркою у Миколаївському гарнізоні оперативно-рятувальної служби. Протягом цього часу вона не раз відчувала біль, страх та відчай тих, хто телефонував на лінію «101». Особливо складно стало під час повномасштабного вторгнення, коли кожен обстріл лунав у слухавці криком про допомогу.
Інна роками пропускала цей біль крізь себе, стаючи для тисяч людей не лише координаторкою допомоги, а й своєрідною психологинею.
«Настав час, коли я зрозуміла, що перегоріла», - говорить вона.
Тоді жінка відкрила для себе нове захоплення - свічковаріння. Вогонь, що роками асоціювався з чимось жахливим, відкрився для неї з іншого боку - він став лагідним і творчим.
«Я полюбила вогонь, хоча раніше знала тільки його погану сторону», - ділиться Інна. Тепер вечорами вона власноруч створює джерело світла, яке допомагає зупинити час.
Сьогодні в житті Інни співіснують дві паралельні реальності: на службі вогонь - це ворог, якого необхідно приборкати, де кожна хвилина на рахунку; а у творчості він - соратник, що дарує тепло, спокій та можливість очистити думки після важкої зміни.
