«Я впевнений: я можу зробити все. Якщо чогось не знаю - знайду тих, хто знає, і все одно доведу справу до кінця. Бо “не можу” - це не про можливості, це про небажання», - каже Олег Пасічник, рятувальник Головного мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України
Альпінізм став його першим викликом і першою перемогою над страхом. Минуло 29 років служби в ДСНС. За цей час - десятки операцій, сотні виїздів, тисячі рішень, від яких залежить життя. І серед них - ті, що назавжди врізаються в пам’ять.
«Я пам’ятаю своїх перших врятованих. Зима. Мороз такий, що повітря ріже легені. Двоє чоловіків опинилися на острові - човен затонув, вони босі на снігу. Крики серед річки… Якби ми приїхали пізніше - не встигли б. Я зняв свої рукавиці й натягнув одному на ноги. Ми пливли, розрізаючи лід, поверталися крізь заметіль… А потім ще й розчищали дорогу, бо сніг засипав усе. Але ми їх довезли. Встигли», - згадує рятувальник.
Його історія - не про один подвиг. Вона про тисячі моментів, де немає права на паузу. Туреччина, Індія, Польща - географія його виїздів ширша за карту звичайного життя. ДТП, повені, землетруси, наслідки обстрілів - він там, де найважче: «Мене часто питають, звідки сили. А я не думаю про це. Просто роблю. Бо знаю: якщо не я - то хто?»
