Дитяча пожежа в сусідньому дворі колись назавжди визначила долю Андрія Дягілєва. Побачивши роботу рятувальників, хлопчик із Чугуївщини вирішив: його покликання - захищати людей від вогню.
Сьогодні Андрій - командир відділення 18-ї ДПРЧ Харкова з понад 20-річним досвідом. А його син Кирило продовжив батьківський шлях і нині очолює караул в іншій частині міста.
Ранок 24 лютого 2022 року розбудив Андрія вибухами на Чугуївському аеродромі. Не чекаючи дзвінка з частини, він одразу вирушив на службу. З того дня життя перетворилося на суцільну витривалість: порятунок людей із розбомбленої багатоповерхівки на вулиці Бучми, евакуація під мінометним вогнем, де Андрій прикривав молодших колег власним тілом, і болюча втрата побратима під касетними ударами на «Барабашово».
Навіть у свій професійний день, 17 вересня 2024 року, під час гасіння лісової пожежі його підрозділ потрапив під повторний ворожий обстріл. Андрій зазнав важкого поранення, але попри все - не зламався й не залишив рідний Харків.
Зараз його головна опора - дружина, яка відмовилася виїжджати й залишається поруч у найважчі хвилини.
«Мрія в мене одна: щоб закінчилася війна. Хочу дослужити до пенсії, взяти з дружиною онуків і поїхати подорожувати... А в День Перемоги - просто гуляти й дихати повітрям вільної України», каже чоловік, який вже понад два десятиліття щодня виходить назустріч небезпеці, аби інші могли жити.
