Олександр Гіді, рятувальник з Харківщини
Олександр дитинство та юність провів у Харкові. Свого часу доля привела його до ДСНС - і ця робота одразу стала справою всього життя.
Ранок 24 лютого Олександр зустрів удома перед чергуванням, прокинувшись від гучних вибухів. Поряд були перелякана дружина та восьмимісячний син, які ще не розуміли, що розпочалася повномасштабна війна.
Заспокоївши рідних, він одразу вирушив на службу. Згодом чергування перевели у виснажливий режим «дві доби через дві», адже охопленому обстрілами Харкову потрібно було якнайбільше сил для порятунку людей.
Найважчим рішенням тоді стала вимушена розлука – дружину з немовлям вдалося вмовити виїхати в безпечніше місце, і перший день народження сина Олександр святкував по відеозв'язку, роздивляючись святкову свічку крізь екран смартфона.
За час війни рятувальник пройшов крізь найскладніші випробування: розгрібав завали після ракетних ударів та працював у деокупованому Ізюмі. На запитання про свій найбільший страх він зізнається щиро: найстрашніше для вогнеборця – це просто не встигнути прибути на допомогу.
Олександр переконаний, що служба в ДСНС – це не просто робота, а друга родина, де кожен готовий підставити плече. А наснагу дає проста мрія про День Перемоги – нарешті зателефонувати усім рідним і сказати найважливіші слова: «Ми живі, ми вистояли».
