Вибуховою хвилею нас розкидало в різні боки. Коли все стихло і ми змогли вибратись – побачили, що автотрансформатори охоплені вогнем. Ми вирішили повернутися на щит керування, щоб заживити власні потреби підстанції. Розуміли: без живлення не запустяться насоси пожежогасіння. Потрібно було діяти дуже швидко, – так один із найстрашніших днів осені 2022 року згадує пан Олег, старший диспетчер однієї з підстанцій «Укренерго».
Енергетиці наш колега віддав майже 30 років свого життя, прийшовши працювати на підстанцію ще 22-річним юнаком. Підстанція стала для чоловіка справжнім другим домом, адже майже чотири десятиліття тут працював і його батько. Втім, повномасштабне російське вторгнення багато змінило. Надто – коли ракетні й дронові атаки на енергооб’єкт стали регулярними.
Найважче було тоді, коли ми втратили все основне обладнання. Для колективу це надзвичайно болючий момент – бачити, як твій другий дім перетворюється на руїни. Дуже боляче дивитися, як ми вкладаємо всі сили у відбудову, а ворог знову завдає цинічних і жорстоких ударів. А в цю роботу ми вклали стільки праці й душі, – ділиться своїми емоціями пан Олег.
Витримувати постійну небезпеку, виснаження та колосальну відповідальність колезі допомагає родина. Саме рідні й близькі люди дають сили рухатися далі – навіть коли через щільний графік вдома вдається тільки переночувати. На запитання, чи не виникало бажання після всього пережитого залишити професію, пан Олег відповідає категорично: «Жодного разу! Відпочину вже після війни. А зараз – треба працювати. Ми потрібні людям. І поки в наших силах повертати світло українцям – ми будемо щоразу це робити».
Дякуємо панові Олегу та всім його товаришам-підстанційникам за щоденну титанічну працю. За відповідальність, що не закінчується після зміни, за відданість своїй справі. Завдяки таким фахівцям, навіть у найтемніші часи – Україна продовжує жити зі світлом. Незламність не згасає!
