Найважче – бачити понівечене ворогом устаткування. Переважно, ворог б’є по «серцю» підстанції – автотрансформаторах. Кожна втрата цього обладнання болісно позначається на енергосистемі, – так про свою роботу в реаліях війни розповідає пан Олександр, начальник однієї з високовольтних підстанцій «Укренерго».
Понад 20 років наш колега віддав роботі в енергетиці. 13 із них – керує підстанцією у регіоні, що зараз часто стає мішенню для ворожих обстрілів. Спостерігати наслідки російських ударів дронами, крилатими і балістичними ракетами – панові Олександру доводилось не раз: «Вихід з ладу трансформатора фактично паралізує роботу всього енергооб’єкта. Найстрашніше для нас із колегами – це стояти за межами підстанції, бачити, як усе горить, і не мати змоги нічого вдіяти. Це дуже боляче».
Втім, після кожної руйнації – одразу починається відновлення. Енергетикам, як і всім українцям, довелось призвичаїтись до реалій повномасштабної війни. «Перший обстріл для нас став шоком. Ми всі були налякані, бо ніхто не знав, як поводитись, коли ракети влучають за лічені метри. З часом до цього, як би моторошно не звучало, але звикаєш. Черговий і ремонтний персонал і поза своїми змінами виходить на об'єкт, щоб відновити роботу обладнання. Працюємо на межі можливостей – вдень і вночі, за будь-яких погодних умов. Все для того, щоб в оселях людей було світло», – розповідає пан Олександр.
За словами колеги, попри всю небезпеку роботи – його родина розуміє її необхідність, і завжди підтримує у періоди, коли особливо важко. Не менш важливою є і взаємодопомога на роботі. «Головне – це люди. Я щиро пишаюся своїми підлеглими. Вони завжди готові підтримати, підставити плече й узяти на себе набагато більше, ніж вимагає від них посадова інструкція. Саме завдяки їхній витримці, професіоналізму та людяності – наша підстанція продовжує працювати, а енергосистема – тримається», – каже керівник підстанції.
Вдячні панові Олександру та всім його колегам. Ви – справжній взірець сумлінності та самовідданості у праці, від якої залежить життя дуже багатьох.
