Василь Шевченко, машиніст екскаватора з Черкас.
З початку повномасштабного вторгнення він здійснив 13 ротацій: Харківщина, Донеччина, Сумщина, Київщина, Чернігівщина. Понад 500 днів у відрядженнях.
Василь керує інженерною технікою і каже, що в дитинстві навіть іграшок таких не мав. Його робота – це не лише про залізо, це про людей: «У 2023-му ми допомагали ліквідовувати наслідки повеней у Словенії. Змінювали русло річки, щоб упередити зсуви. Місцеві були шоковані: у нашій країні війна, а ми приїхали рятувати їх. Якось уранці один чоловік виніс колонку й увімкнув гімн України, а його діти розгорнули наш прапор. Вони робили так щоранку. Досі мурахи по тілу, коли згадую це».
Після ворожих прильотів по Смілі Василю довелося рівняти із землею 10 дворів. Будинки були повністю зруйновані. «Я повинен був знести їх під нуль, аби на тому місці звели нові. Хати, гаражі, літні кухні – майно, яке люди заробляли роками... Морально було дуже важко», – каже рятувальник.
