Ігор Сіряченко, рятувальник з Миколаївщини
Для Ігоря Сіряченка війна стала випробуванням не лише на професійність, а й на міцність батьківського серця. На початку вторгнення він вивіз сім’ю у Березнегуватську громаду, вважаючи її безпечним тилом. Проте ворог підійшов упритул, і на кілька днів зв’язок із найдорожчими зник.
«Ті дні здавалися пеклом, яке тривало вічність», – згадує він. Лише після відступу окупантів рятувальник зміг видихнути та повністю віддатися службі у прифронтовому Миколаєві.
Робота вогнеборців змінилася назавжди: замість побутових пожеж – нескінченні розбори завалів та ліквідація наслідків обстрілів.
Найважчим спогадом став ракетний удар по Миколаївській ОВА, де цілий день минув у пошуку людей під тоннами бетону серед виснажливої порожнечі та людського болю.
Вистояти під таким тиском допомагає надійне братерство команди та світло, що з’явилося у родині навіть під час війни – народження донечки. Вона стала для Ігоря тим променем, який щодня нагадує: варто боротися за мирне небо та безпеку тих, кого любиш понад усе.
Детальніше – у відео.
