Зруйнований під’їзд київської багатоповерхівки... Тут усі знали одне одного на ім’я, по-сусідськи товаришували, забігали в гості на каву, разом ділили і радість, і смуток. Люди просто жили своє звичне життя, допоки не прилетіла російська ракета.
В одну мить разом із цеглою розлетілися на друзки людські мрії, плани та сподівання. Цей удар забрав життя 24 людей. Троє з них - діти, наше вкрадене майбутнє.
Найжахливішим на цьому фото є скривавлений матрац, який мав би бути символом безпеки, ніжності та сну, а став жахливим свідченням чиєїсь перерваної долі. Це не просто кров, це нездійснене «доброго ранку», яке назавжди потонуло в темряві.
Посеред цього страшного хаосу рятувальники ДСНС працювали пліч-о-пліч, наче мурахи. Десятки рук діяли як один злагоджений, невтомний організм. Хтось працював у закам’янілому мовчанні, стиснувши зуби, хтось просто не стримував емоцій. Але ніхто не зупинявся.
Дивитися на ці руїни без сліз боляче. Болить за кожного, хто загинув та за кожного, хто втратив рідну людину. За кожну розтрощену цеглину, яка ще вчора була чиєсь теплою домівкою. Це наш спільний біль. Біль усієї України.
Автор фото: Анна Погорецька, пресофіцерка ДСНС Києва.
