Від сапера до інструктора з мінної безпеки - шлях Ярослава Шелеста не був випадковим. Понад 10 років у Збройних силах України, знайомство з піротехніками і пропозиція, яка змінила життя - так почалась його історія служби
З 2006 року він у ДСНС:
- від інструктора газодимозахисної служби в Ужгороді до водія-сапера
- а з 2017-го - сапера на Житомирщині
Повномасштабне вторгнення рф зробило цю роботу ще небезпечнішою і відповідальнішою.
«Потрібно було працювати швидко, але водночас максимально обережно. Були й нестандартні операції, але ми справлялися», - згадує він.
Житомирщина, Харківщина після деокупації - це досвід, який не забувається. Серед викликів -
- нерозірвані снаряди
- інженерні міни
- саморобні вибухові пристрої
- смертельно небезпечні міни-пастки
«Сапери повинні думати наперед, прораховувати кожен крок. Бо за будь-якою дрібницею може ховатися небезпека», - пояснює Ярослав.
❗ Але найважче - це не лише ризик для власного життя: «Коли бачиш як люди втрачають життя, дітей, домівки - серце обливається кров’ю».
Під час служби Ярослав отримав травму, але не залишив справу. Сьогодні його місія - навчати інших. Як інструктор з мінної безпеки на Житомирщині він щодня говорить про головне: небезпечні знахідки не можна чіпати. Треба відійти на безпечну відстань і повідомити 101 або 112. Бо обізнаність рятує життя.
Попри все пережите, він не втрачає мрій. Найбільша - мир в Україні. І проста людська - подорожувати. Особливо хоче побачити Єрусалим.
Тим, хто замислюється над професією сапера, Ярослав каже прямо: це шлях, який вимагає глибоких знань, внутрішньої дисципліни і точності в кожному рішенні. І ціна помилки тут - життя.
