Лінії треба відновлювати, а світло повертати – навіть якщо на вулиці мороз мінус 25». Так про свої нещодавні робочі будні розповідає пан Руслан, начальник лінійної дільниці в одному з прифронтових регіонів України.
Минула зима стала для українських енергетиків найважчим випробуванням за весь час повномасштабної війни. Регулярні ворожі атаки, постійна небезпека повторних ударів, екстремальні холоди, робота від світанку й до глибокої ночі – усе це стало для енергетиків звичною практикою.
«Навіть не можу сказати, що в такі моменти важче – фізична втома чи психологічна. Після обстрілів працюємо майже цілодобово. Буває, що й без рукавиць, навіть у сильний мороз – бо до всього звикаєш. Найголовніше – зробити усе швидко і якісно, люди дуже чекають світла і тепла», – розповідає наш колега.
За словами пана Руслана, найбільше сил додавало усвідомлення, що вдома на кожного із членів бригади чекали рідні, які так само сиділи в темряві і холоді. Наш колега пригадує один із найважчих епізодів цього сезону – як в ожеледицю під крижаним дощем відновлювали зруйновану анкерну опору. Спецтехніці було складно під'їхати до місця робіт, але попри все – енергетики за одну ніч змонтували тимчасову схему з'єднання повітряної лінії. «Вона працювала всупереч усім законам фізики, – жартує Руслан. – Але нам було важливо, щоб лінія включилась. Те, що до війни здавалося неможливим, сьогодні стало нашою реальністю».
За професіоналізм та відданість справі – цьогоріч наш колега був відзначений на найвищому державному рівні – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Сам пан Руслан, при цьому, вважає, що це – визнання не лише його власної роботи, а й сумлінності праці всього колективу: «Один я б не впорався. У нас дуже злагоджена команда. Тут залишилися працювати найбільш вмотивовані – ті, хто виходить на роботу, попри морози, негоду і постійну небезпеку».
Дякуємо панові Руслану та його підлеглим за мужність, самовіддачу і готовність працювати всупереч усім загрозам і перепонам. Незламність не згасає!
