Alarm Map Online
Надзвичайні ситуації

Повідомлення

Відмічено пуски ударних БпЛА типу «Shahed/Герань» Інформація про точне місце запуску уточнюеться.


Микола «Мультик»: шлях від фронту до тилу

Історія військового, який пройшов окупацію, фронт і поранення, але не припинив службу, змінивши її формат після реабілітації.

Микола «Мультик»: шлях від фронту до тилу
Джерело: Державна прикордонна служба України

Історія Миколи «Мультика»

Микола, позивний «Мультик», пройшов окупацію у Херсоні, фронт і поранення, але так і не прийняв для себе думку «відсидітися».

Микола долучився до бригади «Сталевий кордон» у 2024 році і став помічником гранатометника. Бойове завдання на Курському напрямку стало для нього одним із найважчих. Микола отримав мінно-вибухове та осколкові поранення. Далі – госпіталі, реабілітація і розуміння, що наслідки залишаться надовго.

Служба після поранення

Після проходження ВЛК йому запропонували долучитися до 7 прикордонного Карпатського загону. У тилу звичайні речі відчуваються інакше: «Лежиш, чуєш глухий стукіт. Інстинктивно накриваєш дитину, чекаєш продовження. А потім доходить: це не обстріл, це просто дощ».

Микола продовжує службу вже в іншому форматі. Старається ховати паличку, щоб менше впадала в очі. Не тому, що соромиться поранення – радше тому, що не хоче, аби хтось бачив у ньому слабкість.

Фото: Петро Задорожний

Часті запитання

Чому люди, які зазнали поранення, часто продовжують службу?

Поранення не завжди означає кінець служби. Багато військових відчувають сильне почуття обов’язку перед побратимами та суспільством, тож прагнуть і надалі бути корисними. З часом вони набувають унікального бойового досвіду, який може стати цінним у підготовці нових бійців, плануванні операцій чи виконанні завдань у тилу. Для багатьох продовження служби після поранення є також способом зберегти власну гідність, не відчувати себе «вибитими з колії» та довести, передусім собі, що вони здатні долати наслідки травм.

Що означає служити в тилу після бойових дій?

Служба в тилу після фронту часто включає інші завдання: організацію логістики, охорону важливих об’єктів, роботу з документами, підготовку особового складу чи забезпечення зв’язку. Це менш помітна, але не менш важлива частина оборони. Для військового це може бути складною адаптацією, адже змінюється темп життя, рівень небезпеки та повсякденні звички. Водночас служба в тилу дає змогу поєднати лікування і реабілітацію з продовженням професійної діяльності, не відриваючись повністю від підрозділу та військової спільноти.

Як бойові поранення впливають на повсякденне життя військового?

Бойові поранення можуть мати як фізичні, так і психологічні наслідки. Фізичні травми часто потребують операцій, тривалого лікування, занять з реабілітологами та регулярного медичного контролю. Вони можуть обмежувати рухливість, змінювати спосіб пересування, потребувати додаткових засобів підтримки, як-от паличка чи ортези. Психологічні наслідки проявляються у підвищеній тривожності, загостреній реакції на різкі звуки, порушеннях сну та спогадах про бойові дії. Звичайні ситуації в тилу можуть сприйматися інакше, активуючи бойові інстинкти. Саме тому важлива підтримка фахівців і розуміння з боку оточення.

Чому деякі військові не хочуть демонструвати свої поранення чи засоби підтримки ходи?

Багато людей, які зазнали поранень, не хочуть, щоб їх сприймали виключно через призму травми. Вони прагнуть залишатися повноцінними фахівцями, а не «людьми з обмеженнями». Видимі наслідки поранення, як-от паличка або протез, можуть привертати зайву увагу, співчуття чи навіть упередження. Дехто сприймає це як ознаку слабкості в очах інших, особливо якщо раніше був у ролі сильного, витривалого бійця. Тому частина військових намагається мінімізувати зовнішні прояви травм, щоб зберегти звичне ставлення оточення та власне відчуття сили.

Як рідні можуть підтримати людину, яка повернулася з фронту після поранення?

Підтримка рідних має велике значення для відновлення після поранення. Важливо дати людині час на адаптацію, не змушувати одразу розповідати всі подробиці пережитого, але бути готовими вислухати, якщо вона сама захоче поділитися. Корисно заохочувати до лікування та реабілітації, не применшувати ні фізичний біль, ні емоційні переживання. Варто спільно формувати новий побут: допомагати з тим, що поки дається важко, але не позбавляти людину можливості бути самостійною. Повага, терпіння, відсутність осуду та підтримка у прагненні залишатися активним і корисним суспільству допомагають значно швидше відновити відчуття повноцінного життя.

Будьте в курсі усіх подій та новин

Підписатись на новини та оновлення

Змінити налаштування розсилки можна за посиланням, що надійде на електронну пошту.